Криворізька гімназія № 52 "Діалог"
Криворізької міської ради
Місце шани та вдячності
Основа Олег Олександрович
Олег Олександрович Основа (17 липня 1999 — 7 березня 2022) — лейтенант, командир танкової роти 17 ОТБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
З 2005 по 2014 рік навчався у КЗШ I - III ступенів № 34, з 2014 по 2016 рік навчався у КЗШ I – III ступенів № 52 м. Кривий Ріг.
У 2016 році вступив до Національної академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, закінчив навчання у 2020 році і отримав звання лейтенанта, по розподілу був направлений для подальшого проходження служби у 17-ту окрему танкову Криворізьку бригаду імені Костянтина Пестушка на посаду командира танкової роти.
Загинув 7 березня 2022 року під час ведення бойових дій під Маріуполем разом зі своїм танковим екіпажем. Похований на кладовищі Алеї Слави у Кривому Розі.
Залишились батьки, дружина та донька Злата.
Тебе запам'ятаємо таким...
Герої не вмирають!
І серце спогадом щемить...
«Синочок, я дуже тобою пишаюсь. Ти найкращий син. Дуже добрий, чуйний, товариський...»
Мати захисника Олена Леонідівна Основа
“За 7 років що ми були разом, не було жодного дня, щоб я ним не захоплювалася. Він був не часто вдома, але його увага і любов за кілька років залишили відчуття, що він завжди поруч.”
Дружина Єлизавета Основа
Неймат Дмитро Сергійович
.
Криворіжець Дмитро Неймат був кандидатом у майстри спорту зі стрільби. Весь свій час він присвячував роботі, яку дуже любив. Востаннє привітавши дружину з днем народження, він загинув у Маріуполі у квітні 2022 року
Дитинство і дорослішання
Дмитро Сергійович Неймат народився 26 жовтня 1992 року у Кривому Розі.
Навчався хлопець у Криворізькій загальноосвітній школі № 52, що у Покровському районі міста. У 2008 році закінчив школу і вступив у криворізький технікум Національної металургійної академії України. Технікум закінчив у 2012 році.
У 2013 році відслужив в армії, службу проходив в місті Рівне.
У 2014 році Дмитро став на службу в Національній гвардії України.
Його робота — його улюблена справа
У 2017 році Дмитро Неймат вступив до Національної академії внутрішніх справ, де здобув ступінь бакалавра за спеціальністю "Право, фахівці з права''. Академію закінчив у 2020 році.
Того ж року Дмитро познайомився з майбутньою дружиною Тетяною.
Познайомилися з Дмитром у 2017 році влітку, а у 2018 році у вересні ми з Дімою одружились. 7 січня у нас народився син, — каже Тетяна Неймат.
У 2019 році Дмитро здобув кандидата майстра спорту зі стрільби із бойової зброї. Раз на рік він їздив на чемпіонати по стрільбі, займав там 1 і 2 місця, дуже добре стріляв, його робота, за словами дружини Тетяни, і була його хоббі. Саме службі він віддавав всього себе.
8 лютого 2022 року Дмитро Неймат поїхав на ротацію до міста Маріуполь, де с перших днів повномасштабного вторгнення обороняв місто. 19 квітня 2022 року загинув, виконуючи бойове завдання. Дмитру було 30 років, він мав звання штаб-сержанта.
Це він перший подзвонив мені 24 лютого і сказав, що почалася війна. Скоро з ним почав пропадати зв'язок, останній раз він подзвонив мені 19 квітня, щоб привітати з Днем народження. Він загинув у той самий день, — говорить дружина Дмитра Тетяна. Ми з сином дуже сумуємо за ним.
Тебе запам'ятаємо таким...
Герої не вмирають!
І серце спогадом щемить...
«Вдячна за кожну секунду проведену разом з тобою. Дякую за найголовніше в житті - за синочка. Я постараюся бути сильною…Спи спокійно, мій Герой, мій коханий...Ти залишишся в моїй пам'яті світлим, добрим. Твою яскраву посмішку я буду пам' ятати все життя»
Дружина Тетяна Неймат
Печерський Василь Сергійович
Василь Сергійович ПЕЧЕРСЬКИЙ народився 3 травня 1980 року в м. Кривий Ріг.
Після закінчення школи навчався у Криворізькому комерційному технікумі, де здобув спеціальність «Товарознавство і комерційна діяльність».
У 2000 році розпочав свою трудову діяльність менеджером у ТОВ «Опт-сервіс». Через пів року працевлаштувався на «АрселорМіттал Кривий Ріг» (на той час – «Криворіжсталь») стрільцем-сторожем, згодом працював контролером на контрольно-пропускному пункті.
Певний час трудився охоронником на Центральному гірничо-збагачувальному комбінаті. У 2005-му змінив напрямок своєї діяльності і пов’язав життя з підземним Кривбасом.
Трудився на ВАТ «Суха Балка» підземним гірником, машиністом бурової установки шахти «Ювілейна». У 2007-му працевлаштувався на Криворізький залізорудний комбінат – трудився підземним гірником дільниці №26 (ВШТ).
Набравшись досвіду, обіймав посаду дорожньо-колійного робітника цієї ж дільниці. За цей час проявив себе справжнім професіоналом, відповідальним та сумлінним трудівником, який не боявся важкої роботи. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Криворізька» й підприємства.
З 21 березня 2022 року під час повномасштабної агресії рф проти України Василя Печерського було призвано до лав Збройних сил України.
Ніс службу гранатометником 2-го відділення 3-го штурмового взводу штурмової роти військової частини Т0920. Понад усе мріяв, аби в Україні нарешті запанував мир і він повернувся до своєї люблячої родини.
На жаль, 2 травня 2023 року напередодні свого дня народження під час участі в бойових діях отримав не сумісні із життям поранення в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Без чоловіка залишилася дружина Лариса Геннадіївна, без батька – син Денис.
Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю...
Керівництво, трудовий колектив акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» щиро поділяє горе родини Василя Печерського та схиляє голови у великій скорботі. Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина.
Нехай світлі спогади про нього залишаться у серцях рідних, друзів, колег. Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
Тебе запам'ятаємо таким...
Герої не вмирають!
 |  |
|---|---|
 |  |
І серце спогадом щемить...
«Ти пішов із земного життя зі зброєю в руках. Справжнім Героєм нашої країни. Тебе не ловили воєнкоми ,не приносили повістки на роботу. Ти доброволець,який став на захист українського народу. Без військового досвіду, без ідеального здоров’я, але з тим характером і волею, про які всі так люблять казати. Ти пройшов десятки штурмів. І це був не останній. Зараз ти штурмуєш Небеса. Вчора в тебе мав би бути День народження. Я тобі обіцяю,що ти будешь пишатись мною та Денисом. Прощавай,батя». (Син Данил)
Вража Олександр Сергійович
27-го червня 2023 року обірвалося життя Захисника України, прохідника дільниці №3 шахти «Криворізька» ВРАЖИ Олександра Сергійовича.
Олександр ВРАЖА народився 11 грудня 1998 року в м. Кривий Ріг. Після закінчення Криворізької загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів №52 навчався у ДПТНЗ «Криворізький професійний гірничо-електромеханічний ліцей».
Виробничу практику проходив учнем прохідника слюсарно-господарської дільниці шахти «Криворізька». У 2017 році працевлаштувався на підприємство на ту саму дільницю, де проходив практику. Працював гірником підземним. З часом набирався досвіду і досконало опановував гірничу професію, тож через 8 місяців обіймав посаду прохідника.
З 2022 року трудився прохідником на дільниці №3 (нарізних робіт) шахти «Криворізька». За цей час проявив себе сумлінним і досвідченим працівником, який готовий був навчатися тонкощам гірничої справи, аби стати професіоналом. Користувався заслуженою повагою як серед колег, так і керівництва шахти «Криворізька» й підприємства.
З 21 листопада 2018 року до 22 травня 2020 року Олександр проходив військову строкову службу в Збройних силах України.
8 березня 2022 року, під час повномасштабної агресії рф проти України, був призваний до лав ЗСУ як вже досвідчений солдат. Ніс службу гранатометником мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини А0693. Мав звання старшого солдата.
Мав багато планів на життя – створити родину і виховувати дітей, тож мріяв найшвидше вигнати ворога з українських земель і скоріш повернутися додому.
Виявивши стійкість та мужність, вірність військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, на жаль, він загинув 27 червня 2023 року в н.п. Роздолівка Бахмутського району Донецької області.
Невимовний біль щоразу огортає серце, коли сумні звістки сколихують нашу криворізьку землю... Дякуємо батькам за виховання гарного та мужнього сина.
Нехай світлі спогади про нього залишаться у серцях рідних, друзів, колег, нашого педагогічного колективу.
Ми пам’ятаємо, якою дорогою ціною дістається кожна хвилина мирного життя.
Вічна Пам’ять та Слава полеглому Герою!
І серце спогадом щемить...
Осипенко Роман Олегович
29 серпня під час виконання бойового завдання поблизу села Новоєгорівка, що на Луганщині, загинув криворіжець Роман Олегович Осипенко, випускник нашої школи.
Роман працював гірничим майстром, виконувачем обов’язків заступника начальника дільниці №27 шахтобудівельного управління.
На руднику працював з 2018 року. Був закоханий у справу, віддаючи себе роботі, здобуванню виробничих навичок, перейманню досвіду, вдосконаленню технологічних процесів.
В особистому житті захоплювався велотуризмом, мав міцну, дружню родину, був добрим, чуйним, турботливим. Роману навічно буде 28!